пʼятницю, 25 березня 2016 р.
вівторок, 22 березня 2016 р.
Опис досвіду
«Читання - віконце, через
яке діти бачать
і
пізнають світ і
самих себе».
(В. О.
Сухомлинський)
Я працюю вчителем початкових класів
30 років. Спостерігаючи за навчальним процесом , я дійшла висновку,
що актуальною є проблема
«Удосконалення навичок читання
молодших школярів» і цілеспрямовано працюю
над її реалізацією.
Я згодна із
думкою таких видатних
вчених як: О. Я. Савченко, О. В. Джежелей, М. Вашуленко,
І. Гудзик, О. Прищепа, вчителів-дослідників В. О. Сухомлинського, В. О. Мартиненко, що
читання є одним із
способів розвитку дитини.
Отже на уроках читання
я намагаюсь виконувати
такі завдання:
-формувати в
учнів навички читання як
мовленнєвої діяльності;
-розвивати зв'язне мовлення;
-виробити у школярів
уміння працювати з текстом художнього
твору;
-збагатити досвід естетичного
сприймання художніх творів,
розвивати образне мислення, розширяти світогляд
учнів;
-розвивати творчу діяльність;
-формувти потреби в
самостійному читанні книжок;
-вводити дітей у світ морально-етичних цінностей
через художні образи
літературних творів;
-розвивати читацьку самостійність учнів.
Одним з найголовніших
шляхів успішної реалізції
цих завдань я
бачу у формуванні
з першого класу
навичок швидкого, правильного,
виразного та свідомого
читання.
У роботі з
першокласниками велику увагу
приділяю різноманітним видам
читання на уроці:
вголос і напівголосному читанню
« ланцюжком» , і «змійкою», інтонаційному. Значну
частину букварних текстів
побудовано в діалогічній формі,
що дає мені
широкі можливості застосувати
читання в особах,
у результаті якого
учні відпрацьовують виразність
читання розповідних, питальних
і спонукальних речень,
речень з окличною
інтонацією.
З метою вироблення
більшої самостійності, на
кожному уроці я
практикую самостійне напівголосне
читання прийомом «тихого дзижчання».
У складному
процесі читання беруть
участь зір, мислення,
мовлення, сприйняття, пам'ять,
уява, слухові та
звукові аналізатори. Дітям
непросто поєднувати водночас
зорове сприйняття букв
і вимову звуків,
слів, речень, усвідомлювати
прочитане, визначати ставлення
до нього. Не
володіючи технікою читання,
дитина втрачає до
нього інтерес, погано
розуміє і засвоює
зміст, швидко стомлюється.
Основним
прийомом, який забезпечує
розвиток навичок читання,
є багаторазове звертання
до тексту,
перечитування його кожного
разу з новим
завданням. Тоді дитина
відшукує в ньому
щось нове, чого
не помітила при
першому читанні. Моя
мета: створити сприятливі
умови для роботи
над змістом і
засвоєнням прочитанного на
основі різноманітних форм,
методів і видів
роботи, які дозволяють
розкрити і збагатити
суб'єктивний досвід учнів.
На кожному уроці
відводиться час, коли
діти вчаться читати
скоромовкою.
Саме тоді розробляється
мовний та артикуляційний апарат,
працюють на повну
силу органи дихання,
язик, губи. Від
дитини вимагаю читати
чітко, правильно.
1 клас
Воронапроворонила вороненя.
Летів горобчик – сів на
стовпчик,
А біг
хлопчик – утік горобчик.
Ніс сміхунчик
сміху міх –
Сміх розсипався
на сніг.
2 клас Летів крук,
сів на сук,
на безверхе дерево.
Бабин біб
розцвів у дощ – буде
бабі біб на
борщ.
Летіла лелека,
летіла здалека,
А як
летіла – заклекотіла.
3 клас Стриб – стриб
– стриб – підстрибує
По стерні
рідня: перепілка, перепел,
перепеленя.
Три дроворуби
у трьох дворах
Дрова рубають.
Летіла сова
Торохтіла слова:
-
Чи сон
це, чи сон
це,
А може
і сонце?!
4 клас В горішнику
горішина
Горішками обвішана,
Оришка й
Тишка
Струшують горішки.
Для
оволодіння процесом читання
є ряд цікавих
для дітей вправ,
які б сприяли
розширенню кута зору,
збільшували б обсяг
слухового та зорового
сприяння школяра, формували
стійку увагу, розвивали
артикуляційний апарат.
Щоб
розвинути такі якості
та вміння дітей,
я використовую ряд
вправ.
Вправи
на розширення кута
зору.
В процесі читання
очі рухаються стрибкоподібно. Сприйняття
тексту відбувається в мить зупинки
очей. Хто читає
добре, швидко – потребує менше
зупинок, ніж той,
хто читає повільно.
Це пояснюється різною
величиною кута зору.
Вона визначається кількістю
слів, сприйнятих читачем
за час однієї
фіксації у гіршому
випадку 1-2, у
кращому 5-6 слів.
Для цього рекомендуються вправи
з числовими таблицями
Шульте і Лезера
зі складовими пірамідами.
1)Таблиця 1.
21
|
5
|
20
|
2
|
8
|
13
|
23
|
9
|
14
|
12
|
24
|
10
|
1
|
19
|
17
|
16
|
7
|
18
|
25
|
6
|
3
|
15
|
4
|
11
|
22
|
Таблиця 2.
1
|
28
|
12
|
29
|
9
|
11
|
24
|
33
|
25
|
32
|
30
|
41
|
6
|
47
|
18
|
19
|
35
|
49
|
39
|
9
|
36
|
5
|
38
|
13
|
3
|
26
|
4
|
44
|
31
|
8
|
42
|
37
|
14
|
22
|
49
|
17
|
20
|
7
|
2
|
34
|
23
|
45
|
40
|
15
|
50
|
10
|
21
|
46
|
27
|
16
|
Суть
вправи полягає в
тому, щоб показати
олівцем розташовані
в таблиці числа
з наростанням натурального
ряду. Час опанування
таблиць відповідно 25 секунд
(перша) і 50 секунд (друга).
2)Добру основу для
міцної навички читання
й розширення кута
зору можна забезпечити використанням
складових пірамідок (таблиць)
на кожному уроці
з навчання грамоти.
3)Робота з клинописними
таблицями.
Діти
тримають таблицю перед
собою, напружують погляд,
дивитися треба на
середину рядка, а
намагатися помітити букви
ліворуч та праворуч
від середини.
Р * А НО * РА
Н *
І ГО *
РА
К *
О
КІ *
НО
Л * У СЕ
*
ЛО
М * И ТА *
ТО
4)Гнізда споріднених
слів, записаних пірамідкою.
ГРИБ
ГРИБИ
ГРИБОК
ГРИБНИК
ГРИБОЧОК
5)Читання з
лінійкою.
Рядок закривається
на секунду лінійкою,
а потім відкривається: учні
читають.
Для формування
навичок читання я
використовую і такі
вправи:
1. «Фініш».
Називаю
за підручником, або
роздаю картки з
текстом для мовчазного
читання і вказую
слова, до якого
діти повинні якомога
швидше дочитати текст.
Дочитавши до заданого
слова, діти піднімають
руку, після цього
даю обов'язково контрольні
питання за змістом
прочитаного тексту.
2. «Буксир».
Спочатку веде
вчитель, беручи на
буксир весь клас. Потім сильніший
учень - слабших
товаришів. Тривалість 2-3 хв.
Повторювати 3-4 рази
за урок.
3. «Земля – небо».
За командою
«земля», діти
починають читати, слідкуючи
по рядках тільки
очима. Коли лунає
команда «небо»,
діти піднімають очі.
За наступною командою
«земля» опускають
очі, знаходять слово,
на якому зупинилися,
і продовжують читати.
4. «Блискавка».
Школярі
читають текст у
звичайному для себе
темпі. При слові
,, блискавка ,, вмикається метроном
найвищої швидкості. Діти
квапляться дочитати. Після
вимикання метронома переказують
опановане.
5. «Розсипані
склади».
З поданих
складів утворюють слова.
6. «Луна».
Один
школяр ( сильніший ) веде,
а другий, як
луна, повторює читання
першого.
7. «Ігрові
команди».
Систематичне читання
на час ( 3-5 хв. )
кожній команді різними
способами почергово: вголос,
мовчки.
8. «Хто
уважний?»
Вибрати з даного
ряду ті слова,
які відносяться до
теми ,, Зима
,,: моря, казка,
машина, завірюха, зозуля,
сніжинка, калина, ковзани,
білка, підсніжник.
9. «Відшукай».
Хто
найшвидше знайде поміж
рядків слів зайве.
2 клас Айстра, мак,
ромашка, береза, конвалія,
жоржина, лілія, фіалка.
3 клас Вітер, радіо,
сніг, дощ, заморозки,
буревій, телевізор, туман,
ураган, опади.
Щоб
діти не втрачали
інтерес до читання,
щоб цей процес
не був суто
механічною вправою, його
треба на уроці
урізноманітнювати, а саме:
1.Читання тексту вчителем.
2.Читання учнями вголос.
3.Напівголосне читання.
4.Читання в особах.
5.Мовчазне читання.
6. Вибіркове читання за
малюнками.
7.Вибіркове читання за
питаннями.
8.Вибіркове читання слів,
речень за певними
ознаками ( іменники, прикметники,
дієслова; розповідні, питальні,
спонукальні, окличні, неокличні
речення ).
9.Читання « один-багато », « змійкою »,
« м'ячиком », парами, «дівчатка»,
«хлопчики».
10.Читання на одній
ноті.
11.Чергування голосного і
мовчазного читання.
12.Чергування зі зміною
темпу.
13.Читання – гудіння.
14.Інтонаційне читання.
15.Читання виду «Пташиний базар».
16.Читання частини тексту,
що найбільше сподобалось.
17.Читання уривку, що
викликає сум, радість,
співчуття.
18.Читання опису, розповіді,
міркування.
19.Читання характеристики героїв.
20.Зачитати рядки, де
виражається ставлення автора
до героя.
21.Читання тексту з
поміткою незрозумілих слів.
22.Читання тексту з
пропущеними словами.
23.Читання за смужкою.
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ТА РУХЛИВІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ 1 – 4 КЛАСІВ
Баранець
Гру можна проводити на спортивному
майданчику або в залі. Обирається «баранець». Решта – його «хвостики». Баранець
тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим
стоїть «баранець».
За сигналом «хвостики» починають
бігти за «баранцем», а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до
останнього в ланцюжку гравця. Для цього «баранець» то прискорює, то сповільнює
біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється.
«Хвостики» намагаються не
«відриватися» від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до
кого баранець доторкнувся або хто «відірвався» від ланцюжка, вибуває з гри.
Перемагає той, хто найдовше протримався «хвостиком». Потім він стає «баранцем».
2. Бездомний заєць
Гравці, крім двох, стають парами у
коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців – «заєць»,
другий – «вовк». «Заєць», який тікає від «вовка», ховається в середину пари.
Той, до кого «заєць» став спиною, стає «безпритульним зайцем». Якщо «вовкові»
вдається догнати «зайця», вони міняються ролями.
3. Бій півнів
На землі (підлозі) креслять коло
діаметром 2 м .
Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти
одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих
гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом
«півні» починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому
намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко
для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє
команда, гравці якої більше разів були переможцями.
Якщо учасник, який перебуває в колі,
стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування
обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце
стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.
Цю гру можна проводити й без
розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання.
Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає
помірятися силою.
Потрібно стежити за правилами гри.
Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками.
Гра сприяє розвитку сил, спритності,
кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також
вчить наполегливості у досягненні мети.
4. Білки, жолуді, горіхи
Дітей розподіляють на трійки. Вони
беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у
колі дістає назву: «Білка», «Жолудь», «Горіх». Одного з дітей вибирають
ведучим.
На виклик вчителя «Горіхи!»,
«Білки!», або «Жолуді!» діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий
намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравцям, який
вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які
жодного разу не були в ролі ведучого.
5. Бузьки
Усі учасники гри малюють собі кола
діаметром 1 м
(можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель
говорить: «Бузьки полетіли!». Всі учасники гри бігають по майданчику, махають
«крилами».
Учитель забирає одне «гніздо» і
говорить: «Бузьки прилетіли!». Всі учасники займають будь-які «гнізда» і стоять
на одні нозі. Хто не має «гнізда» і не може стояти на одній нозі – вибуває з
гри
6. Виклик номерів
Усі гравці діляться на дві команди і
стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців.
Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад,
біжать, перестрибують…). Команда, гравець, якої першим виконає рухову дію,
отримує очко.
7. Вище землі
Гравці довільно займають місця на
майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого.
За сигналом ведучий намагається
догнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Цей гравець, до якого
доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: «Я ведучий!»
Щоб не впіймав ведучий, можна стати
«вище землі» (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел,
перекладина, бруси і т.д.). Стояти «вище землі» можна 5 секунд, потім знову
треба перебігати.
Коли гравець стає «вище землі»,
ведучий відходить від нього на 2
м і говорить: «Раз, два, три з цього місця зійди!», і
гравець має перебігти з цього місця на інше.
8. Вітер і флюгер
Вчитель спершу з’ясовує, чи знають
учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру.
Вчитель – «вітер», учні – «флюгери».
Коли вчитель говорить: «Вітер дме з півдня», «флюгери» повертаються на південь
і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: «Вітер дме зі сходу»
– «флюгери» повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: «Буря», «флюгери»
обертаються на місці, «штиль» – усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі.
Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.
9. Влучи м’ячем
Діти шикуються в коло на майданчику,
у центрі стоїть учень із маленьким м’ячем у руках. Він підкидає м’яч угору і
називає ім’я будь-кого з дітей. Усі швидко розбігаються, а учень, ім’я якого
назвали, намагається спіймати м’яч. Як тільки учень спіймав або взяв м’яча, він
голосно вигукує : «Стій!». Усі зупиняються, а ведучий кидає м’яча у будь-кого,
намагаючись влучити в ноги. Той, у якого влучили, стає ведучим. Якщо йому не вдається
влучити у когось з гравців, то він швидко піднімає м’яча, бере його в руки і
знову вигукує «Стій!» дітям, які в цей час тікають від нього.
Якщо ведучому не вдасться за три
кидки в кого-небудь влучити, гра повторюється спочатку.
10. Влучи у мішень
Учні утворюють дві команди і стають
на протилежних сторонах майданчика. Кожний гравець тримає в руках малий м’яч,
всередині майданчика лежить великий м’яч.
Вчитель дає сигнал, після чого всі
водночас кидають свої м’ячі у великий м’яч, намагаючись зсунути його на бік
суперника. Коли м’яч буде зрушено, гравці збирають свої м’ячі й стають на
місця; гра продовжується.
Виграє команда, яка більше разів
зрушить м’яч суперника.
11. Кицька
- Де ти, Кицько, ходила?
- У млині сиділа.
- Що там, Кицько, робила?
- Житечко молола.
- Що там, Кицько, заробила?
- Шапочку дукатів.
- Що ти, Кицько, купила?
- Бубликів багато.
- З ким бублики поїла?
- З гостями у свято – няв, няв.
Кицька входить весела у коло й
відповідає на запитання, що їй дає гурт, Ілюструючи свої відповіді рухами та
жестикуляцією.
12. Квочка
У цю народну гру діти завжди любили
гратися напровесні, тільки-но квочку з курчатами випускають на двір. Забивають
у землю кілочок, прив’язують до нього мотузок; по вибору хтось із дітей стає за
квочку і, взявшись за кінець мотузки, рухається по колу під приспів:
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток, дрібних квіток,
Діти-квіти «Квок!».
Після цих слів всі учасники гри
розбігаються хто куди, а квочка, квокаючи, ловить їх, та збирає до купи.
13. Хто швидше займе стільчик
Дітей ділять на 2 групи. Ті, що
сидять на стільчиках у колі, тримають у правій руці хусточку або стрічку. За
кожним стільчиком стоїть дитина з другої групи.
Музика А. Діти, які сидять на
стільчиках, розмахують хусточками. Діти з другої групи ідуть високим кроком
навколо своїх стільчиків.
Музика Б. Всі діти танцюють у колі.
Із закінченням музики – швидко сідають н стільчик. Хто не встиг зайняти місце,
стає за стільчиком. Гра починається з самого початку.
14. Льон
Всі стають в коло, а одна дитина з
гурту стає в середині й показує, присідаючи, що треба робити (виконує різні
рухи), як тільки хор проспіває до кінця пісеньку. Всі повинні робити те, що
покаже той, хто ходить всередині.
Коли ж хтось не зробить, не зуміє чи
не поспішить зробити – тому гуртом призначують якусь кару.
15. Дід
Учасники гри вибирають Діда, який
іде до своєї хати, - чотирикутника. Діти стають півколом кроків за 10 від Діда.
Гру починає Дід. Він виходить з своєї хати й поволі наближається до дітей,
котрі стоять на одному місці, а ж поки Дід не проспіває своєї цілої пісні й не
проробить всього до співу. Після слів «от такий плечистий, Тьху його к
нечистій», спльовують і розбігаються хто куди. Дід намагається кого-небудь
заморити (ударити), а потім тікає у свою хатку, де його бити вже не можна. Коли
заморений Дідом не встигне віддати йому удар назад, то сам стає Дідом, а як
заморений віддасть йому удар назад, гра починається знову з тим самим Дідом.
Іде, іде дід, дід, несе, несе міх,
міх.
От такий дідище, от такий старище,
От такий ногатий, от такий рукатий,
От такий вусатий, такий бородатий,
От такий окатий, от такий плечистий.
Тьху його к нечистій!
16. Мишка та кіт
Діти стають у коло, побравшись за
руки, і співають. Призначають двоє воріт для кота, якими він тільки і може
вільно вбігти в коло, пробиратися через інші ворота йому забороняється. Для
мишки всі ворота відкриті. Кіт намагається зловити Мишку, то вбігаючи в коло,
то вибігаючи з нього. Після того, як Кіт зловить мишку, вибирають нового Кота й
Мишку. Коли Кіт довго не може зловити Мишку, то й перед ним всюди відчиняються
ворота, але тоді Кіт повинен бігати тільки тією дорогою, якою утікає од нього
Мишка. Гра трохи ускладнюється, коли діти кружляють хороводом.
Ой до нори, до нори, та до золотої
комори,
Моторненька мишка утіка,
А ледачий котик не спійма.
А ледача мишка не втече,
А моторний котик дожене.
17. Лис
Побравшись за руки, всі стають в
коло, а один за вибором, стає в коло за Лиса, і йде всередину. Коло подається
та вправо, то вліво з піснею:
«Ха-ха-ха, гі-гі-гі!
Зловись Лис у капкані,
Качки, кури, голуб’ята,
Злодій Лис в капкані!
Ой, ой! Вирвавсь – утікайте,
Тепер в нього страшна злість,
Кого зловить, того з’їсть.
Коли проспівають всю пісню, то
хутчій розбігаються на всі боки, а Лис ловить, кого піймає, той стає Лисом і
гра починається знову.
18. Кіт і миша
Учні беруться за руки і стають у
коло. Двоє гравців залишаються всередині: дівчинка — «миша», хлопчик — «кіт».
Усі діти підіймають з’єднані руки вгору, «миша» втікає від «кота» під руками
гравців. Коли біжить «кіт», гравці опускають руки вниз і присідають, але ж
піднімаються, пропускаючи «кота». «Мишу» затримувати не можна. Після того як
«кіт» спіймає «мишу», обирають нових ведучих і гра продовжується.
Правила. Якщо «кіт» не зміг спіймати
«мишу» за 20-30 сек., то їх замінюють інші гравці. «Кіт» не має права штовхати
«мишу» чи хапати її, може лише легенько доторкнутися до неї.
Варіант гри. Учні стають у коло
відповідно до свого місця в строю. Ролі «Кота» і «Миші» виконують по черзі всі
дівчатка та хлопчики, починаючи від направляючих і до останнього учня. Гра
починається за сигналом учителя і продовжується без зупинки. Момент, коли «кіт»
піймав «мишу», є сигналом для наступної пари. Перша в строю дівчинка починає
тікати, а перший у строю хлопчик, виконуючи роль кота, наздоганяє її. Діти,
котрі грали перед цим, стають кожен у кінець свого строю. Гра закінчується,
коли всі діти побувають у ролі кота чи миші.
19. Подоляночка
Учні беруться за руки і стають у
коло. Обирають подоляночку. Гравці, співаючи, ідуть по колу, а подоляночка у
середині кола робить все, про що йде мова у пісні:
Десь тут була подоляночка,
десь тут була молодесенька.
Тут вона стала,
до землі припала,
личка не вмивала,
бо води не мала.
Дівчата з другого кола продовжують:
Ой устань, устань, подоляночко,
умий личко, як ту скляночку,
та візьмися в боки,
Скачи свої скоки,
Біжи до Дунаю,
бери сестру скраю.
Підписатися на:
Дописи (Atom)